Скафандр і метелик

Оповідання в першій третині фільму ведеться від імені головного героя Жана-Домініка Бобі (Матьє Амальрік). Він виходить із тритижневої коми в одній із лікарень Франції. Невролог пояснює йому, що у нього синдром "замкненого всередині", за якого в людини все тіло паралізоване, але розум і свідомість залишаються незмінними. Глядач чує "думки" Бобі, його "слова", але вони залишаються загадкою для тих, хто його оточує - адже він фізично не може висловити те, що хоче сказати. Лікарі знаходять для Бобі варіант спілкування з навколишнім світом: вони зачитують йому алфавіт і просять його блимати, почувши потрібну букву. Глядач починає бачити внутрішній світ Бобі "ззовні" - дізнається, що він був редактором французького ELLE, доки інсульт не паралізував його тіло повністю, залишивши рухомим лише ліве око. Жан-Домінік розповідає, як це бути замкненим у власному тілі, ніби метелик у скафандрі. Він згадує всі найщасливіші моменти свого життя, шкодує про помилки і поринає у світ мрій про ті місця, де ніколи не був і вже не побуває...